Це фото зроблене 18 січня 2015 року. Зображеного на ньому мозаїчного панно сьогодні вже не існує. Його безжально зруйнували 15 серпня 2020 року. Очевидно нікому в місті не спало на думку, що мозаїка може мати якусь цінність: історичну, краєзнавчу, мистецьку чи будь-яку.
Дехто з охтирчан назвав це «уродская стена», дехто обурювався, що гучна техніка, задіяна на руйнуванні, заважала мешканцям прилеглих житлових будинків відпочивати. Між тим це була одна з небагатьох речей в Охтирці, які можна і варто було б назвати унікальною. Такого панно не було більше ні в кого, бо створювали мозаїку за авторською ідеєю і виконанням художники, на той час працівники заводу «Нафтопроммаш», передає okhtyrka.net.
Автор ескізу – художник, керівник групи технічної естетики Раміль Раджабов (на жаль, нині покійний). 1980 рік. На той час будували нове заводоуправління і відповідно – прохідну. Її й вирішили прикрасити мозаїкою.
У матеріалі, десь за два місяці навесні 1980 року, її виконали: художник-початківець із групи технічної естетики Григорій Протасов та його помічник і товариш Михайло Гузенко (працював у електромеханічному цеху). Згодом хлопці вступили до Бобруйського художнього училища. Матеріалом для мозаїки слугувала керамічна плитка, що знайшлася на заводі. На потрібну фракцію її подрібнювали в ручну, кусачками.
Слід зауважити, що разом із мозаїкою зруйнували й металеву огорожу – проект художниці Валентини Пишної, виконаний у матеріалі працівниками заводу.