Доходи українських вкладників тануть на очах. З початку липня середні ставки по депозитах населення опустилися на 0,42-0,61% річних, а з початку літа – взагалі на 2,06-2,47%. Платять все менше і менше, і є всі шанси, що банківські заробітки людей з’їсть інфляція.
За даними Нацбанку, на 14 липня середній відсоток за гривневими депозитами становив:
• по 3-місячним – 8,85% річних;
• по 6-місячним – 8,93% річних;
• по 9-місячним – 8,76% річних;
• за 12-місячними – 9,15% річних.
Це середні ставки. Максимальні зараз досягають 13% річних, але таких пропозицій небагато. І це всі доходи без обліку податків. «На руки» вкладник в результаті отримає менше – на 19,5%. З отриманого прибутку (з відсотків) доведеться заплатити 18% ПДФО (податку на доходи фізосіб) і 1,5% військового збору.
Тобто при максимальній ставці (13%) чиста прибутковість вкладу складе 10,5% річних.
А при перерахованих вище середньої прибутковості – взагалі 7,1-7,4% річних. Не густо. Особливо, якщо згадати, що в бюджет 2020 року уряд заклав інфляцію на рівні 11,6%. Тобто сильно вище торішніх 4,1%: спочатку закладалися плани по емісії і девальвації гривні, тому чиновники готували економіку до зростання цін.
На початку 2020 року Нацбанк стримував зростання інфляційного індексу – в січні-травні він становив близько 2%, проте з осені ситуація може змінитися. Особливо з урахуванням кадрових перестановок в НБУ, про які писала «Країна».
У такому порівнянні прибутковості за валютними внесками виглядають взагалі смішно, і здається номінальною: по долару платять в середньому 0,62-1,22% річних (максимум – 3%), по євро – 0,22-0,69% річних (максимум – 3% річних).
Втім, банкіри не бачать проблем в таких низьких депозитних ставках. Відкрито говорять, що можуть собі їх дозволити. У них грошей більш ніж достатньо, їм і те, що є, нема в що вкладати.
«Зважаючи на відсутність активного кредитування і доступності дешевих кредитів рефінансування НБУ у банків немає нагальної потреби в залученні ліквідності з ринку. Тому вони можуть собі дозволити знизити ставки по депозитах », – сказав« Країні »начальник відділу по роботі з інвесторами« Банку Кредит Дніпро »Андрій Приходько.
Багато фінансистів запевняють, що у них немає іншого виходу, крім як зменшувати депозитні ставки. У банків скоротилися доходи, тому вони намагаються зменшити і витрати.
«Є надлишок ліквідності в банківській системі і необхідність в скороченні витрат на тлі зниження доходів банків, викликаних пандемією і зниженням облікової ставки НБУ», – сказав «Країні» директор департаменту казначейства «Піреус Банку» Ігор Якобчук.
Гроші на чорний день
Втім, цікаво навіть не це, а те, що вкладники перестали нервово реагувати на зниження відсотків за своїми депозитів. Раніше вони швидко розчаровувалися в банках і знімали гроші з рахунків. А тепер відтоки припинилися.
Наприклад, за підсумками червня, згідно зі свіжим звітом Нацбанку, сума гривневих вкладів населення в банківській системі виросла на 2,5% (до 364,4 млрд грн), а з початку 2020 року – взагалі на 15,8%. З початку року (за 6 місяців) трохи скоротилися лише валютні вкладення людей – на 0,7% (до $ 9,5 млрд), хоча в червні був зафіксований невеликий приріст – на 0,3%.
На перший погляд, нові настрої вкладників здаються аномальними – людям менше платять, проте вони продовжують вкладати кошти. Однак банкіри назвали їх інакше – карантинними.
Вони переконані, що їх клієнти намагаються економити, менше витрачають – в тому числі і ті гроші, які надходять їм на карткові рахунки у вигляді зарплат. А то, що вкладники зараз відкладають на банківських рахунках – це не класичні довгострокові депозити без права дострокового зняття (не термінові вклади), а гроші на карткових рахунках до запитання.
Невеликий запас міцності “на чорний день», який намагається сформувати кожна сім’я на випадок звільнення, хвороби або іншої нової проблеми.
«Гривневий портфель депозитів фізосіб зріс, перш за все, за рахунок коштів до запитання. Таке зростання може бути викликаний зниженням споживання і погіршенням споживчих настроїв під час карантину. Тобто у людей на руках залишається більше грошей з-за відкладених покупок, і ці зекономлені кошти вони не хочуть заморожувати на термінових депозитах, побоюючись, що їх доведеться витратити на чорний день вже зовсім скоро. З іншого боку, під час карантину клієнти стали менше знімати готівку з поточних зарплатних і дебетових рахунків », – підтвердив« Країні »Андрій Приходько.
Крім того, частина українців згорнула свій бізнес і склала гроші на рахунки, щоб отримувати процентний дохід і жити на нього. А хтось постарався відкрити вклади до зниження відсотків, щоб на цьому заробити.
«Частина населення в умовах поступового зниження процентних ставок постаралася розмістити кошти на депозити, щоб отримати по ним вищі відсотки», – вважає Ігор Якобчук.
Такий рух вкладників може тривати. Люди будуть намагатися економити як можуть, адже через безперервної епідемії коронавируса і складної ситуації в економіці неможливо бути впевненим в завтрашньому дні.
Долари вкладників віддадуть Мінфіну?
Банкіри навіть не намагаються надихати своїх клієнтів. Зниження відсотків по депозитах може продовжиться. Але експерти вважають, що воно вже не буде таким інтенсивним, як раніше. За різними оцінками, до осені середні прибутковості по гривневих депозитах населення опустяться не більше ніж на 0,2-0,3% річних, а до кінця року – на 0,6-1% річних. Порядку 0,2-0,3% річних можуть втратити ставки за валютними вкладами.
Була надія, що ставки за доларовими вкладами виростуть через зрив розміщення єврооблігацій Мінфіну на $ 1,75 млрд після скандальної заяви про відставку голови Нацбанку Якова Смолія нібито через «політичного тиску».
Що уряд почне активніше позичати валюту всередині країни – за допомогою розміщення облігацій внутрішньої держпозики в доларі. А банки, в свою чергу, стануть під це інтенсивніше залучати валютні вклади населення. Однак фінансисти поки не бачать відповідних ініціатив з боку уряду.
«Міністерство фінансів планувало скорочувати випуски ОВДП номінованих у валюті. В даний час, випуски валютних ОВДП проводяться не регулярно з відносно низькими прибутковістю (3-3,5%). І дана прибутковість практично вся з’їдається депозитною ставкою, витратами на Фонд гарантування вкладів і вартістю обов’язкових резервів, який банки формують при залученні коштів у валюті. Крім того, у багатьох банках є обмеження на інвестування в держоблігації. Тому не варто очікувати найближчим часом інтересу банків в залученні валютних депозитів, пов’язаних з купівлею валютних ОВДП », – зазначив Якобчук.
Чи будуть дешевшати кредити?
Знижуючи ставки по депозитах, банки не поспішають опускати вартість своїх кредитів.
Дешеві позики – 10-11% річних – впроваджуються лише в рамках окремих програм для окремих клієнтів. За деякими державним ініціативам, на кшталт проекту «5-7-9%» від Кабміну, вони навіть нижче.
Але дешеве кредитування так і не стало масовим. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль в кінці минулого тижня повідомив, що 16 банків за програмою «5-7-9%» з початку року надали кредитів лише на 1,1 млрд грн. Що, звичайно ж, крапля в морі, з урахуванням поданих заявок на 8 млрд грн. А також з урахуванням того, що для щорічної кредитного підживлення економіки потрібно не менше 40 млрд грн нових позик – це оцінка уряду.
Основна ж частина кредитів в Україні залишається дорогими: в середньому по ринку їх видають від 15% і вище.
Банкіри говорять про великі ризики неповернення.
Тому нечасто опускають ставки для бізнесу або для людей. Незважаючи на те, що Нацбанк за 2019-2020 роки знизив свою облікову ставку втричі і вона знаходиться на історичному мінімумі – 6% річних.
«Вартість ризику залишається занадто високою. Тому ефект від зниження облікової ставки відчують тільки висококласні клієнти, наприклад, транснаціональні корпорації і найбільші національні холдинги з експортним потенціалом. Але таких клієнтів дуже мало », – пояснив Андрій Приходько.
Дешевого кредитування населення теж мізер. Хіба що в держбанках в рамках спеціальних програм. Бракує і дешевого фінансування малого бізнесу.
«Якщо говорити про малий і середній бізнес, то далеко не всі клієнти даного сегмента є кредитоспроможними. Крім того, МСБ в цілому виявився вразливим до введення карантину, особливо ті компанії, які працювали тільки на внутрішній ринок », – говорить Приходько.
Загалом, поки на банківському ринку складається тупикова ситуація.
Ставки по депозитах падають, тому що банкам нікуди вкладати залучені гроші.
При цьому кредитна ставка не падає через високого рівня неповернень і відсутності досить числа надійних клієнтів.
Але за такими високими ставками бізнес і населення не поспішає брати кредити.
За підсумком, банкам знову нікуди вкладати гроші і вони знижують ставки по депозитах.
При цьому не допомагають навіть участь держави в кредитних програмах на кшталт 5-7-9%.
«Уряд не з того боку заходить, – вважає заступник голови правління одного з великих банків. – Для того, щоб були дешеві кредити потрібно в першу чергу не стільки з банками працювати, скільки допомагати бізнесу. Тобто давати бізнесу, включаючи малий бізнес, великі державні підряди з гарантованими платежами з бюджету або від держкомпаній, надавати підтримку експортерам. І тоді банки, бачачи чітку перспективу, що гроші у підприємств будуть, почнуть їх кредитувати. А якщо під це ж ще й давати банкам цільове рефінансування НБУ за обліковою ставкою, то тоді кредити можуть дійсно сильно подешевшати. Тобто банки не кредитують бізнес або кредитують дорого не тому що вони не хочуть кредитувати, а в першу чергу тому що кредитувати нікого. Потрібно, щоб держава допомогла бізнесу стати платоспроможним і тоді кредитування піде. Без цього навіть програми на кшталт 5-7-9% приречені на провал незважаючи на компенсацію державою кредитної ставки. Адже хто буде кредитувати малий і середній бізнес якщо невідомо – вб’є його чи ні чергова хвиля епідемії або карантину ».