Сумчанин Владислав Пуліка вирощує екзотичні плодові рослини. Основа його колекції — цитрусові. Розпочинав із кактусів, вирощуванням яких зацікавився ще в дитинстві. Зараз його колекція налічує близько 400 рослин. Серед них, окрім цитрусових, є манго, маракуя, ананас, гранат та пітахая. Влад розповів про те, що мотивує його шукати нові види та збільшувати колекцію.
- Як і коли з’явилося бажання вирощувати цитрусові?
- Мені було близько 17 років. До того вирощував інші рослини, вуличні, кактуси, а потім захопився саме плодовими екзотичними. Почав шукати, експерементувати, все виходило. І от, уже протягом 17 років, займаюся. Постійно хочеться щось нове знайти, виростити.
- Ти навчався в університеті за фахом, геть не пов’язаним ні з агротехнікою, ні взагалі з рослинами. Чому, якщо мав завжди такі захоплення, вирішив обрати інший фах?
- Я вважаю, що в 21 сторіччі не можна пов’язувати одну професію з діяльністю всього життя. По життю треба мати декілька напрямів. Якщо б я пов’язав професію свою саме з цитрусами, це був би однобічний напрям усього життя, а так — різносторонній.
- Скільки рослин зараз у твоїй колекції?
- Близько 300-400. Цитрусів приблизно 220, можливо. Сортів — 180, але рослин деяких — по дві однакових. Тому що саме цих сортів не вистачає плодів. (посміхається) . Хочеться більше і більше, і тому доводиться заводити по дві рослини. Це не тільки цитрусові. Є інжири, манго, авокадо, ананаси, гранати, маракуйя, пітахайя.
- Яка рослина — найдорожча? Не у фінансовому плані, в тому сенсі, що тобі вона найбільше подобається?
- Мабуть, кожна рослина найдорожча. Я не можу виділити одну рослину, яка мені ближче до душі, або я її більше люблю, так сказати. Усі рослини для мене важливі. За кожною — однаковий догляд, за кожною рослиною я спостерігаю щодня, перевіряю.
Мабуть, на даний момент найцікавіше, я б сказав би, спостерігати за манго, тому що манго — це нова рослина в Україні. Її з’явилась можливість вирощувати останні півтори роки. До цього в Україну не завозилися манго культурні. Тому, мабуть, манго — найцікавіше, бо це — новий досвід, і ми навчаємось. І хочемо отримати плоди в таких от домашніх, напівдомашніх, умовах, не в таких, як в природі у манго є.
- Де в Україні можна знайти саджанці манго?
- Саджанці манго привозять з Італії, з Іспанії, з таких, теплих, країн, де їх щеплять колекціонери, садівники, і потім продають. Манго можна виростити з кісточки. Вирощується підщепа, як і будь-які інші всі рослини, які плодоносять. Потім вона щепиться культурним черенком. І, приблизно, через 2-3 роки можна отримати плоди. Воно може зацвісти і в перший рік, але саме плоди рослина дасть приблизно десь через 2-3 роки.
- Пам’ятаєш свою першу екзотичну рослину, яку ти сам щепив, і яка дала плоди?
- Перший черенок лимону був придбаний, саджанець невеличкий. З нього все почалося. Почав я сам щепити, вкорінювати. Потім пішов обмін з іншими колекціонерами. Так почала рости колекція. Це був лимон «Ювілейний». Плід його я дуже довго чекав. Зазвичай, цей сорт дуже часто квітне, а в мене 3 роки він не цвів взагалі. І я вже думав, чи я щось не так роблю. І потім він зацвів, потім дав одразу два плоди. «Ювілейний» — сорт крупноплідний. По моєму, 546 грам був перший плід, вагою. Розрізали, всі були задоволені, всі посмакували. Зараз цей сорт є в моїй колекції, але у вигляді невеличкої щепи, тому що вже є більше можливостей для чогось нового, для вирощування нових сортів.
-
- А де шукаєш нові сорти?
- Для пошуку нових сортів можна звертатись до людей з інших країн, на форумах. І до людей з України також. Це люди, які мають можливості привезти ту чи іншу рослину в Україну, або відправити з іншої країни. Такуж у нас є власний форум цитрусоводів. Я не знаю, скільки колекціонерів в Україні є. Я думаю, тисячі, власне, щороку додаються нові люди, які цим цікавляться, захоплюються. І навіть діти цікавляться.
- Але ж це дороге хобі, фінансово, так? Чи воно саме себе окупає за рахунок продажу саджанців?
- Фінансово це хобі дуже дороге, я не буду це приховувати. Саме опалення моєї теплиці, до того, як я її збільшив, обходилося у 12 тисяч гривень в середньому за сезон, це з жовтня по березень приблизно. Зараз вже теплиця вдвічі більша, тобто, опалення буде вдвічі більше. Майже всі колекціонери продають рослини, продають черенки. І ці гроші ідуть на опалення, на грунти, на добрива, на горщики і так далі. Хобі саме себе оплачує, можна і так сказати.
- Продаж саджанців може бути бізнесом? Ти не розглядав такий варіант?
- Ні, для мене це не бізнес, а все-таки продаж саджанців іде на розвиток колекції Тому що, наприклад, щоб завести якийсь новий сорт, це може коштувати сотні доларів за черенок навіть.
- Як ставляться твої рідні до такого заняття?
- Батьки спочатку ставились скептично, не ухвалювали цю ідею. Але також і не ставили палки в колеса. Тобто, хочеш — роби, займайся. Коли от уже це перетворилося у таку теплицю, у таку колекцію, то, звичайно, зараз всі задоволені і всі пишаються цим. Але на момент, коли це все починалося, були дуже скептично налаштовані.
- Чи не було таких ситуацій, коли тобі хотілося полишити цю справу?
- Були ситуації, коли я думав взагалі покінчити з цим, думав, я мучаю рослини, нічого не виходить. Один рік був град, коли викосило всі рослини. Цитруси стояли от позаду мене, понад хатою. І був град якраз на наступний день після мого Дня народження, я був не вдома. Почався ураган, коли почали злітати дахи. Цитруси всі літали по двору, їх побило градом, посточувало майже під корінь половину. Да, я тоді думав, що все, нічого не буде більше, не хочу, бо це дуже великий стрес був. Але потім взявся, і побудував теплицю.
- Твоя дружина — художниця, і вона на своїх картинах малює апельсини, мандарини. Це твоє бажання — таким чином зафіксувати плоди своєї роботи?
- Так, це більше від мене йде, тому що я хочу це побачити. А так, взагалі, на різні теми вона малює. Потім ці картини висять у нас вдома, або даруємо. На замовлення вона теж малює картини.
- А як вона поставилася до твого хобі, коли дізналася?
- Я думаю це так було: ну-ну, подивимось, що воно таке. Потім також скептично, тому що настрій батьків, настрій знайомих… Ну, які там цитруси, марнотратство, фігня. Потім вона побачила, як це виглядає насправді, що це дуже чудово, дуже цікаво.
- Вирощування рослин вимагає того, щоб постійно хтось за ними доглядав, поливав щодня. Виходить, що не можна повністю вільно почуватися, кудись поїхати надовго, так?
- Наприклад, щоб відпочити поїхати на море, навіть в Україні, то це дуже велика проблема. Тому що тиждень, коли мене нема, один день щось та станеться. Батьки намагаються все зробити правильно, вони вже навчені, і досвід є. Але все одно їм дуже важко. Тому це зобов’язує мене майже кожного дня знаходитися тут.
- Не намагався змінити заняття, щоб почуватися більш вільним?
- Це третина мого життя. І викинути це неможливо вже. Інші заняття не замінять цієї цікавості, цього спостерігання за ростом, за отриманням плодів своєї праці.