Загиблий в авіакатастрофі в Чугуєві Олександр Бойко був добрим, гарно навчався та займався спортом. 19-річний курсант із Шостки був одним із 27-ми, хто перебував на борту АН-26, коли той під час навчального польоту впав і загорівся.
Дитинство Олександра Бойка проходило у селі Богданівка на Шосткинщині. Родина юнака мешкає на вулиці імені Богдана Хмельницького.
“Гуляли із онуком моїм. Так гуляли хороше, такий він хороший хлопець. Мамі допомагав всю дорогу”, – згадує сусідка – пані Катерина.
Сусідка Любов Ількун говорить: “Хороший такий, добрий, працьовитий дуже. Гарний, поганого навіть і слова не скажу”.
Перша вчителька Саші у Богданівці розповідає: він з дитинства мріяв стати військовим.
“Його малюнки, відповіді, речення як він складав, – все було про небо про літак. Він читав багато, можливо, в нього була просто мрія і він її здійснив”, – говорить Тетяна Махлаєва.
У Шосткинському ліцеї-інтернаті, де загиблий юнак навчався з 5 до 11 класу, облаштували траурний куточок.
“Він був тихенький, спокійний, був гарним спортсменом, ми часто подорожували. Навчався Саша гарно, отримував грамоти. Також у нього були грамоти і за спортивні досягнення”, – говорить класна керівниця Валентина Дудукова.
За її словами, він з дитинства мріяв бути льотчиком.
“Я опитувала дітей, хто ким бажає стати і він сказав що хоче вступати до саме Харкова і стати льотчиком. Його була мрія і він впевнено йшов до мрії”, – додала вона.
Директор Шосткинського ліцею-інтернату спортивного профілю Валерій Захарченко називає Олександра першопрохідцем, адже він був першим з вихованців їхнього закладу, який вступив до Харківського університету повітряних сил, повідомляє «Суспільне«.
“У старших класах у нього з’явилась мрія стати льотчиком, тим паче, що село Богданівка межує з Ображїївкою, батьківщиною тричі героя РС Кожедуба. Він там бував і в музеї, в Шостці. У нього зародилась така мрія і він йшов до неї. Хлопчик дуже добре опановував математичні знання і мав прекрасну пам’ять”, – каже він
У 2020 році ліцей закінчують брат і сестра Олександра. Всього у родині – п’ятеро дітей. Він був найстаршим.
Однокласниця Насті та Ярослава Бойків – Ярослава Тишковець – говорить: він був доброзичливою людиною.
“Завжди допомагав своїм рідним, якщо треба було щось”, – згадує вона.
Куточок пам’яті про Олександра планують перенести до шкільного музею, де зберігаються спогади про земляків-героїв. Олександру ж на його останніх фото назавжди залишиться 19.