Медицина під час війни: як змінилася робота сумської лікарні Святого Пантелеймона

24 лютого 2022 року до клінічної лікарні Святого Пантелеймона привезли перших поранених унаслідок російського вторгнення, тоді ж частина медперсоналу оселилася у підвалі, щоб цілодобово надавати пацієнтам допомогу. Про те, як медзаклад зустрів повномасштабне вторгнення, що змінилося у роботі медиків за останні два роки та як ще під час окупації частини Сумщини у лікарні відкрили центр урології, — у матеріалі сайту Трибуна.Суми.

«Спочатку не вірилося, що все це відбувається насправді, мабуть, доки російські танки не поїхали вулицею Харківською, — згадує 24 лютого 2022 року директор клінічної лікарні Святого Пантелеймона Володимир Поцелуєв. — Потім з’явилися російські блокпости, які не пропускали людей, розстрілювали автомобілі. Багато наших працівників мешкають за межами Сум і їм стало страшно їздити додому. Тож ми облаштували для них підвал лікарні».

Частина лікарів і молодшого медичного персоналу, дехто з родинами й дітьми, переїхала жити до бомбосховища, туди ж перевели маломобільних хворих або пацієнтів, які вже не могли повернутися додому через російське вторгнення.

«Бувало оперуєш, і чуєш за вікном автоматну стрільбу чи приліт»

Один із таких медиків — лікар ортопед-травматолог Олексій Волощук. Він переїхав до бомбосховища лікарні разом із дружиною і шестирічним сином, там вони, зрештою, прожили 35 днів.

«Складно сказати, скільки людей жило у підвалі, — говорить Олексій Волощук. — У нашому приміщенні знаходилися десятеро, двоє з них — діти. Ми створили свою фортецю: насипали мішки піском і заклали ними вікна, захистили кисневу станцію й генератори, щоб вони не пошкодилися від можливих прильотів. Запам’яталося, як росіяни обстріляли 40-ву підстанцію, а також запах від горіння складів лакофарбового заводу».

Були моменти, що ти оперуєш, і чуєш за вікном автоматну стрільбу чи приліт, але не можеш покинути пацієнта, хоча й не знаєш, що тебе чекає, коли вийдеш із операційної, — говорить Олексій. — Ми адаптовувалися, бо у нас не було іншого вибору.

До більш-менш звичної роботи Олексій Волощук повернувся ще до повної деокупації Сумщини. Він і його родина переїхали з підвалу додому, а в тих приміщеннях, де вони провели більше місяця початку повномасштабного вторгнення, відновили роботу реабілітаційні зали.

«Працівники тут жили, їли, спали, хтось не міг добратися на роботу, хтось виїхав, все було в авральному режимі»

У перші дні вторгнення в лікарні Святого Пантелеймона не вистачало персоналу для цілодобового чергування, згодом ті 60-80 людей, які залишилися жити у медзакладі, стали основою тих, хто чергував 24/7 та закривав усі потреби закладу. Якщо певного вузького фахівця бракувало, пацієнтів перенаправляли до колег із інших медустанов.

«Працівники тут жили, їли, спали, хтось не міг добратися на роботу, хтось виїхав, все було в авральному режимі, — говорить Володимир Поцелуєв. — Ми викручувалися за допомогою тих, хто залишився у місті: організували розвозку медиків на своїй газелі, також виручала акція «підвези лікаря», коли через месенджери можна було знайти попутну автівку».

Усім працівникам роздали трудові книжки та ліквідували базу військовозобов’язаних, аби у лікарні не залишилося документів, за якими можна ідентифікувати медиків.

Також у перші дні повномасштабного вторгнення три бригади швидкої допомоги лікарні Святого Пантелеймона виїжджали на виклики до сусідніх сіл, проходячи перевірки на російських блокпостах.

Завідувач відділенням загальної хірургії Юрій Лобода згадує, що активно пацієнти почали поступати ще в лютому, вже тоді хірурги працювали на три бригади. Тоді всі планові операції були скасовані, аби сконцентруватися на ургентних випадках, планові втручання у повному об’ємі відновили влітку 2022 року.

«У нас дещо змінилася специфіка роботи через повномасштабне вторгнення, —  говорить Юрій Лобода. — Наші ортопеди навчилися вести вогнепальні переломи, лікувати їх і реабілітувати пацієнтів. Ми почали активно використовувати вакуумну терапію, раніше до неї зверталися лише у випадках гнійних ран, а зараз ці апарати активно застосовуються для людей з пораненнями. ВАК-терапія за допомогою від’ємного тиску очищує рану й прискорює процес регенерації тканин. Це дуже допоміжно, до прикладу, при мінно-вибухових пораненнях, коли у пацієнта великий об’єм пошкоджених тканин, а ВАК-апарат дозволяє прискорити процес лікування».

Серед важких випадків із початку повномасштабного вторгнення Юрій Лобода згадує мешканку одного села, яка потрапила до лікарні з вогнепальним переломом. За словами жінки, росіяни зайшли в хату, вистрілили їй у ногу й цілу ніч не випускали її до лікарні. Медики намагалися врятувати пацієнтці ногу, оперували у кілька етапів, але зрештою кінцівку прийшлося ампутувати.

Уже у перші дні повномасштабного вторгнення до лікарні почали поступати пацієнти з черепно-мозковими та проникаючими уламковими пораненнями в наслідок артилерійських обстрілів, говорить лікар-нейрохірург Андрій Тверезовський.

Ті хворі, що вже були в нас, доліковувалися, деякі з них були маломобільні після операцій, або не могли повернутися додому, бо їхні домівки вже були окупованими, — говорить Андрій Тверезовський. — Тому ми вели планових хворих, а далі десь два місяці працювали у режимі надання невідкладної допомоги. Так, умови змінилися, в якійсь мірі було некомфортно, але робота є робота, потрібно її виконувати. Згодом, уже після деокупації Сумщини, поступово почали відновлювати планову роботу нейрохірургічної служби.

Наразі операції у відділенні планують на два тижні вперед, залишаючи час для можливих екстрених випадків. За словами Андрія, у лікарні оперують на лише жителів Сумської області, а й іноді пацієнтів із інших регіонів.

«Характер звернень змінився, зараз стає дедалі більше пацієнтів із різноманітними вогнепальними та уламковими пораненнями, найчастіше це жителі прикордонних громад, — говорить Андрій Тверезовський. — До того ж, наразі ми часто маємо справу з наслідками травм, отриманими раніше. До прикладу, людина пройшла лікування, осколки дістали, але через пошкодження периферійних нервів, кінцівка не функціонує. У таких ситуаціях нейрохірурги працюють над їхнім відновленням».

«Ми відкрилися і десь у травні захлинулися від потоку пацієнтів із серйозними патологіями»

У квітні 2022 року у клінічній лікарні Святого Пантелеймона відкрили центр урології, до цього тут був лише поліклінічний прийом урологів. За словами керівника нового відділення, лікаря-уролога, онколога Юрія Кудрявцева, домовленість про відкриття центру була ще до повномасштабного вторгнення, на це виділили кошти та розпочали закупки необхідного обладнання.

«Ми відкрилися, й десь уже в травні просто захлинулися від потоку пацієнтів із серйозними патологіями, які потребували хірургічного втручання: у когось затримка сечі, в когось великий камінь у нирці, — говорить Юрій Кудрявцев. — Патології були завжди, але люди приходили на планові прийоми й вирішували їх, а тут ми зіштовхнулися з дуже занедбаними випадками. На мою думку, так сталося через те, що поки частина Сумщини була в окупації, а частина в оточенні, у людей не було доступу до медичної допомоги».

За словами Юрія Кудрявцева, через повномасштабне вторгнення люди почали рідше планово звертатися до медзакладів, часто чекають до останнього, доки стає несила терпіти. Також на частоту звернень до лікарень впливає стрес, економічні проблеми й те, що деякі люди похилого віку залишилися без опіки дітей та онуків і своїм здоров’ям займаються в останню чергу.

Якихось травм, ушкоджень сечостатевої системи внаслідок війни практично не було, але кілька таких пацієнтів ми оперували сумісно з хірургами, — говорить Юрій Кудрявцев. — Також ми працюємо не тільки на сечостатевій системі, а й на кишечнику, бо в урології багато складних проблем, які вимагають реконструкції з розумінням роботи на сумісних органах.

«Медицина у мирний час та під час війни — це різна медицина»

На початку повномасштабного вторгнення лікарні Святого Пантелеймона вистачало медикаментів і харчів, адже медики мали певний запас, до того ж кількість пацієнтів у лікарні зменшилася. У кінці лютого-на початку березня аптеки у Сумах майже не працювали, тому медики шукали ліки у постачальників, із якими співпрацювали до цього. Згодом проблемою стало те, що аптеки продавали медикаменти лише за готівку, що не підходило державній лікарні. Коли з’явилася потреба у перев’язувальних матеріалах, лікарям допомагали волонтери, які перші місяці вторгнення знаходили для медзакладу все необхідне.

Так само і з продуктами, працівники лікарні шукали працюючі магазини, у яких можна було закупити харчі за безготівковим розрахунком. Розуміючи, що пальне буде потрібним не лише для автівок, а й для генераторів, — робили запаси й обмежували використання бензину.

«Медицина у мирний час та під час війни — це різна медицина, — говорить Володимир Поцелуєв. — Ми задумалися про безпеку персоналу й пацієнтів, про те, як правильно організувати роботу колективу в умовах повномасштабного вторгнення. Зараз ми закінчуємо проєкт, який журналісти назвали «лікарня під землею» — це бомбосховище, обладнане операційним блоком на дві операційні, й палатами. Це сховище повністю автономне — з генератором і запасом палива, на випадок обстрілів ми можемо спустися під землю й там жити, оперувати та надавати всю первинну медичну допомогу».

Ще одним викликом стала відсутність електроенергії. Восени 2022 року лікарня мала дев’ять генераторів, які давали світло для двох поверхів медзакладу, забезпечуючи роботу необхідного обладнання. Згодом лікарня отримала й підключила потужний генератор, який може забезпечити усі потреби установи.

Завдяки тому, що на початку повномасштабного вторгнення НСЗУ прийняла рішення продовжувати виплачувати медзакладам кошти за тими договорами, які були законтрактовані, лікарні Святого Пантелеймона вдалося за рік акумулювати кошти, які згодом витрачали на закупівлю нового обладнання та ремонти приміщень.

Загалом, за словами Володимира Поцелуєва, окрім коштів НСЗУ, із якою в лікарні Святого Пантелеймона наразі підписано 23 контракти, медзаклад подається на державні програми, співпрацює з місцевою владою для виділення коштів із бюджету Сумської ОТГ, також лікарні допомагають місцеві та іноземні благодійники. Допомога від спонсорів може бути обладнанням, меблями, продуктами харчування.

Серед обладнання, яке лікарня отримала за час повномасштабного вторгнення, МРТ-апарат на 1,5 Тесла, придбаний за кошти місцевого бюджету. Наразі відбувається підготовка приміщення, у якому він буде працювати, старт роботи планується на перший квартал 2024 року. Нині у Сумах знаходяться три апарати МРТ,один із них — в обласній клінічній лікарні, два – у приватних клініках.

Також лікарня отримала ангіограф, за допомогою якого досліджують судини, радіологічні С-дуги для операційних — обладнання для візуалізації під час операцій, тулієвий лазер — хірургічний пристрій для точних операційних втручань, у тому числі для лікування каменів у нирках, два УЗД-апарати, дві лапароскопічні стійки з якістю 4К, обладнання для реабілітації та інше.

Окрім цього, медики переглянули мінімальне обладнання, яке необхідне для реалізації медичної допомоги в нових умовах та навчилися тактичній медицині. Серед нового: три апарати вакуумної терапії, магніти, за допомогою яких дістають осколки з поранень, переносний апарат УЗД та переносний рентген-апарат, із якими можна надавати допомогу на виїзді, у машині або під час відключення світла.

***

Фото: Богдан Красуля