Влітку минулого року на старовинному єврейському кладовищі в Глухові з ініціативи голови єврейської громади цього міста було відкрито пам’ятник жертвам єврейського погрому 1918 року. “На цьом цвинтарі покояться загиблі під час погрому 22-23 лютого 1918 р. Так будут їхні душі зав’язані у вузлі життя “, – свідчить напис на пам’ятнику. Вперше за сто років на цьому місці рабином був прочитаний кадиш, пише Хадашот.
Червоні зайняли Глухів 19 січня 1918-го після чого влада кілька разів переходила з рук в руки. Де анархія – там погроми, але те, що сталося 22 – 23 лютого того ж року, перевершило всі випробування, які випадали на долю громади. “… Було вбито близько 500 чоловік, головним чином інтелігенції. Було розстріляно глава Земської управи Амосов, поміщики Трофименко, брати Бек, князь Румянцев, – свідчила 13 березня того ж року газета “Відродження” в матеріалі “Варфоломіївська ніч”. – Постраждало в більшості єврейське населення. Майно розграбовано, магазини розкрадені. Багато будинків на головній вулиці зруйновані. Вбивства відбувалися з надзвичайною жорстокістю … “.
Історик Ілля Черіковер у виданій в 1923-му році в Берліні книзі про єврейські погроми писав: “… кров текла рікою, стріляли в синагогу і порвали Тору”. Сувої цієї Тори зберігаються сьогодні в Музеї історії євреїв Глухівщини. Цей погром, підкреслює Черіковер, дав поштовх різанині в інших містечках: “П’яна солдатня грабувала і розстрілювала цілі родини”. Солдати кричали: “Нам наказано вирізати всіх євреїв!”.
Погром вщух, коли Глухівський Рада видав указ: “Червоноармійці, вистачить крові!”. До сих пір складно встановити точне число загиблих євреїв – деякі історики говорять приблизно про триста жертви, в Чернігівському державному архіві зберігається список, в якому значиться 105 імен і 5 невідомих. Всі вони були поховані на єврейському кладовищі кантором синагоги Ароном Письмовим, який зайнявся похованням після загибелі рабина Ісроеля Шумяцького. “Під страхом смерті він випросив у голови Ревкома дозвіл на поховання всіх загиблих”, – розповідає дочка кантора, член громади Хая-Лея Письмова.
Першими серед загиблих стоять імена рабина Ісроеля Шумяцького і його старшого брата Самуїла. Вірі Назарової вдалося знайти місце поховання батька Ісроеля і Самуїла – рабина Менахема-Нахума Шумяцького. З тексту на його надгробку стало ясно, що в ногах батька покояться його загиблі сини і шойхет Бер Баркан, пише hlukhiv.info.
Дізнавшись про виявлення могили, асоціація по збереженню кладовищ “Охал цадика” на чолі з Ізраїлем-Меїром Габана навесні цього року навпроти мацеви батька встановила надгробок двом його загиблим синам і поставила Охель (надмогильний намет).
Рід Шумяцького дуже відомий і відбувається з містечка Шум’яч Смоленської губернії, а його засновником вважається каббалист, глава бейт-дина, Гаон Єгошуа Ендіке Шумяц.
Менахем-Нахум Шумяцкий був хасидом Хабада, якого призначив рабином Глухова сам Цемах-Цедек, тобто третій Любавицький ребе. Четвертий Любавицький ребе називав Шумяцького “улюбленим”. Як вже було сказано, поруч з Шумяцького покояться його сини: “Два брата, слава їх покоління, нерозлучні в житті і смерті, раббі Ісраель Дов і його брат раббі Шмуель. Спочивають у ніг батька свого, Менахема-Нахума Шумяцького. Святі, які зараз знаходяться в краю живих “.
“На сьогоднішній день глухівські цадики не так відомі, як похований в Умані раббі Нахман. Але хотілося б, щоб і у їх могили щорічно збиралися хасиди з усього світу, молилися і згадували жертв погрому. Я багато років намагаюся “відкрити” єврейський Глухов для туристів – з’являються вулиці, названі на честь євреїв, меморіальні дошки. Та й встановлений громадою в минулому році пам’ятник вкупі з могилами цадиків представляють культурну та релігійну цінність. Єврейський туризм в Україні в основному обмежується стандартним маршрутом: раббі Нахман (Умань), Баал Шем Тов (Меджибіж), Леві Іцхак (Бердичів) та Алтер Ребе (Гадяч). Але вірю, що до цього ряду видатних імен незабаром приєднаються цадики, батько і син Шумяцького з Глухова. “, – – пише Михайло Часніцкій.