Богдан Цимбал, що минулого сезону лише придивлявся до змагань рівня Кубка світу, цьогоріч сповнений бажання закріпитись в першій команді. Черговий крок до цього він зробив, виборовши срібло в першій гонці Літнього чемпіонату України з біатлону, що стартував сьогодні в Чернігові.
– Богдан, вітаю з нагородою, гонкою задоволений?
– ТАК! Приємно здивований результатом, дуже задоволений! Звичайно ми тренуємось заради результатів. Для прикладу, на останньому зборі у Яворові я себе досить непогано почував, ми виконували швидкісну роботу, тому варто було очікувати хороших результатів. Щоправда, я не знав як вплине переїзд на мої результати. Ми відпочили лише один день, пристрілялись і одразу пробігли гонку. Незважаючи на завантаженість, я дуже задоволений гонкою і результатом. Звичайно, хотілось б вже краще стрільнути, тоді був би зовсім інший результат, але це біатлон! Так вийшло (посміхається).
– Ти сьогодні найшвидший на дистанції. З кимось вдалося попрацювати в парі? Чи всю гонку ти біг сам?
– Майже всю гонку я біг сам, ні з ким не пересікався. Не було тих людей, які підтримували мій темп. Часом за мене чіплявся Боровик Роман, але я старався всіх скинути зі своєї спини, щоб нікого не везти за собою. В основному, працював сам.
– Як на даний момент оціниш свою підготовку до нового сезону?
– Щоб сказати, що я чимось абсолютно не задоволений – то ні, такого не має. Мені сподобалась наша робота протягом попередніх зборів. Спочатку ми виконали багато аеробної роботи. Було багато крос-походів, тренувань на велосипедах та лижороллерах, а також іншої роботи, яку ми виконали в першій зоні. Вже на третьому зборі ми почали потрошки прискорюватись. Почали дивитись на те, як організм реагує на навантаження. Вже на останньому зборі було дуже багато швидкісної роботи, анаеробної. Попри це, було багато і довготривалих тренувань. Для прикладу, в останній день у нас був крос-похід на 40км. В загальному, я всім задоволений, в першу чергу – в плані ходу та в плані фізичної підготовки. Єдине, зараз мене не влаштовує моя стрільба, але це швидше психологічний момент, якась невпевненість.
– Завтра стартуєш у гонці переслідування?
– Поки нічого не можу сказати по завтрашньому дню. Планую пробігти, а далі як вийде. Можливо, поїду додому.
– Як будеш проводити час перед такою довготривалою поїздкою за кордон?
– Максимально багато часу буду проводити зі своїми рідними, з коханою та батьками.
Зараз я морально налаштований провести пів року без близьких, але як буде далі.. Розумію, що після другого чи третього місяця буде дуже важко, але це робочі моменти, сподіваюсь – зі всім впораюсь!